У нас ще так багато нас - без нас:
Мене - без тебе, а тебе - без мене.
Таке минуле за плечима темне,
Таких облич рясний іконостас.

Чужих облич я бачу у очах
Твоїх, коли схиляюся над ними.
Прости мені! Простиме й непростиме.
І я прощу, хоч зроду не прощав.

І я прощу, хоч зроду не прощу.
І ти - не треба, не прощай, будь ласка.
В нас навіть кров з минулим запеклася
І заплелася цівками дощу.

Болять мені ті двадцять тисяч днів,
Що ми з тобою прожили окремо.
Хоч я без тебе, але й ти - без мене,
Нема по них ні спогадів, ні снів.

У нас ще так багато нас - без назв.
Без імені і майже ще без долі
Я йду до тебе... і крізь тебе... далі...
В минулий простір, у зворотній час.

У нас ще так багато нас - без нас...
Ірванець