ЖИВУ В СВОЕМ ТЕАТРЕ ТЕНЕЙ...........
КУРАН - 1шт... КАЙ - 2шт... Высокие брЮнеты...с зелёными глазками- бесконечное количество..) кот Джонни - 1шт.... оч красивые девушки - бесконечное количество..) Яга - где-то 3 шт.к....) Ревик.....-где-то таКже..) Петровская - 1 шт..) P.S. будет ещё розширятся.......хД
O.E.: Nightwish: Three Days Grace: 30 Seconds To Mars: Cinema Bizzare: Splin: Karna: KoЯn: White Vodevil................................................... .............................. .............. .....
.......................лю арт-хаус кіно...ну і всілякі фігні моїх знайомих)))
LES MISERABLES: GONE WITH THE WIND: MASTER & MARGARITA: ARXE : 50 хвилин трави: Добло І ЗЛо: особливо Bitche's Get Everything: Культ: Згори вниз: Намір: Don Xyan:
не дивлюсь я таку фігню, шо їсть мозок
Мы живем вместе, мы совершаем поступки и реагируем друг на друга; но всегда и во всех обстоятельствах мы -- сами по себе. На арену мученики выходят рука об руку; распинают же их поодиночке. Обнявшись, влюбленные отчаянно пытаются сплавить свои изолированные экстазы в единую самотрансценденцию; тщетно. По самой своей природе, каждый воплощенный дух обречен страдать и наслаждаться в одиночестве. Ощущения, чувства, прозрения, капризы -- все они личны и никак не передаваемы, если не считать посредства символов и вторых рук. Мы можем собирать информацию об опыте, но никогда не сам опыт. От семьи до нации, каждая группа людей -- это общество островных вселенных.
Олдос Хаксли "Двери Восприятия"
Він схожий на сфінкса. Чи на троля. Так чи так у нього прекрасне тіло. Зелено-сині неправильні очі. Посмішка Мефистофеля. Егоїзм гарненької гімназистки.
Але про вмирання - то хоч солодко, як завжди солодко про
неминуче.
Ейфоричне очікування веде до Великої Сраки.
Смерть і кохання завжди здавалися їй нерозривними, як Шіва і Вішну. Вічний коїтус.
Якщо чувак не годен мати то, що любить, мусить любити то, що має (If one cannot have what one loves, one must love what one has).
Все чогось чекаєш, мрiєш i борсаєшся, сподiваючись на щось попереду, а тодi одного дня виявляється, що то й було життя.
Всередині моїй, як у черва, не залишилося більше нічого — тільки порожня й смердюча пітьма.
Дивно тільки, чому Бог заклавши у світ
можливість несамовитої краси, досконалості й гармонії ніколи не дає їм зреалізуватися до кінця. Дуже дивно. Може, Він боїться?
Довколишня дійсність скидається на гігантську репетицію, де потомлені актори грають абияк, бережучи енергію для прем’єри.
Красивим людям личить навіть смерть......
Краса не здатна до кохання. Краса порожня всередині. Краса суть ілюзія........