Дана організація створюється для можливості в такий тяжкий для всіх нас час, допомоги найбільш незахищеному населенню - дітям, яких покинули батьки, дітям сиротам які так потребують вашої уваги

Більшість інтернатів-сиротинців в Україні це руїни. Діти-сироти України живуть в таких умовах, в яких у розвинутих країнах навіть злочинців не тримають! В більшості шкіл улітку діти бігають босі, оскільки нема взуття. Одяг там часто спільний – вечером діти скидають його в одну купу, а вранці, хто швидше встав, той вибирає краще. Також їм дуже бракує нижньої білизни, теплого взуття і одягу, іграшок, спортивного обладнання, канцелярських товарів, медикаментів, книжок… Нема потреби згадувати про харчування, якого дітям теж постійно не вистарчає. Що вже говорити про солодке, яке їм дістається тільки тоді, коли до них приїжджають гості. Звичайно, так є не всюди. У місті Дрогобичі є сиротинець “Оранта” – справді Дім, де живе велика дружна Родина. Діти щирі, відкриті; їм вистачає навіть цукерок. Як не дивно, всі вони – практикуючі християни, а одна з виховательок навчається в катехитичному інституті. Але такі сиротинці, як “Оранта”, – одне з небагатьох виключень із загальних правил. На жаль, наша держава практично забула про школи-інтернати, залишивши їх напризволяще. Як виявилося, вижити змогли одиниці – ті, хто вчасно знайшов поважних спонсорів з закордону. Школи-інтернати, які залишилися на державному забезпеченні, перебувають у жалюгідному становищі. Діти-сироти України потребують ВАШОЇ допомоги! На сьогодні у Львівській області є 42 шкіл-ітернатів, в яких перебуває 6185 дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених сімей чи просто важко хворих дітей. Нижче подані їх назви, адреси, телефони й кількість дітей, яка там навчається. За кожною стрічкою в цій таблиці – десятки чи сотні скалічених дитячих долей. Побачити деяких цих дітей ви можете на фотографіях

“Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господеві вгодним? Ось піст який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло своє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скажу: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь” (Іс. 58: 6-12)