Информация о группе
- VK ссылка:club16169954
- Тип сообщества: закрытое
- Количество подписчиков: 16
___@ЛіЩиНіВка@____ РуЛиТЬ!!!!))-____
Описание: Село Ліщинівка веде історію з сивої давнини. Воно лежить на струмку Босівці (притоки річки Гірського Тікичу) за 16 кілометрів на північний схід від Христинівки та за три кілометри від залізничної станції Яроватка. На території села є кургани доби бронзи та скіфських часів.
Ще в кінці XVI століття уціліле від нападів татар населення стало селитись серед Ліщинового гаю-чагарника по Уманському тракту, – яким до цього проходили орди кримських татар, турецьких яничарів та польської шляхти. Це були жителі майбутнього села Ліщинівка і здебільшого нереєстрові козаки. Вони ходили на Січ, брали участь у сміливих походах на Крим і Туреччину.
Протягом століть українські землі перебували під тяжким гнітом Литовських феодалів, польської шляхти і турецько-татарських загарбників. Приваблював їх багатий наш край на родючі землі, на повноводні ріки і на безцінні скарби надр. А тому доводилося щоразу волелюбному українському народу захищатися від гнобителів, вести з ними рішучу боротьбу. Безкінечні набіги перетворили Уманщину в кінці ХV століття в пустелю. Але наш український народ ніколи не корився владі гнобителів. Щоразу вів з ними рішучу боротьбу. Неодноразово на Україні спалахували селянсько-козацькі повстання.
Після Люблінської унії 1569 року та повстання Наливайка в 1594 році, учасниками якого були й жителі села Ліщинівки, польські магнати звернули свою увагу і на землі Уманської «пустелі». В 1609 році село Ліщинівка, як і вся Уманщина, потрапило в руки польського магната, брацлавського старости Каліновського.
Жителі села Ліщинівки брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького.
По його рішенню в 1654 р. в м. Переяслав Переяславською радою було схвалено об'єднання українського і російського братерських народів. Але вороги українського народу стали ще лютішими. Так склалося, що правобережні і західноукраїнські землі ще довгий час залишалися під владою Польщі.
В 1657 р. «пустелю» Умань захопив польський магнат Станіслав Потоцький, який нічим не відрізнявся від Калиновського. Панський нагай – символ влади – гуляв на спинах кріпаків. Відірвані від своїх братів українців, трудящі Правобережної України в XVI - XVII століттях героїчно боролися за своє визволення, за возз’єднання з Лівобережною Україною в складі Російської держави. Найбільшим народним повстанням була знаменита Коліївщина 1768 року. На чолі повстання стали хоробрі керівники – Максим Залізняк та Іван Гонта. В їх загони вливалися і жителі нашого селянсько-козацького села Ліщинівки. Але народно-визвольне антифеодальне повстання 1768 року – Коліївщина була жорстоко придушена польською шляхтою. Повстанці гордо з піднятою головою йшли на жорстокі тортури і страту. Вони знали, що народ на їхньому боці, що на боротьбу піднімуться нові і нові покоління.
В 1831 році після позбавлення графа Потоцького царським урядом права на володіння Уманщиною селом Ліщинівкою заволодів поміщик Лозінський, який на кістках кріпаків побудував у нашому селі панський будинок – нинішня школа. Після смерті Лозінського, керівництво Ліщинівським володінням очолили його сини. Але працювати їм довго не довелося. Вони програли синам Пеніжківського поміщика Русецького 400 га земельних угідь, збанкрутіли, і в 1904 році село Ліщинівка зі своїми землями потрапила в руки французького капіталіста-землевласника Жюльєна, який жорстоко експлуатував ліщинівських селян. Французький землевласник керував до 1917 року.
Відгуки першої російської революції 1905 року донеслися і до Ліщинівки. В 1909 році проти землевласника Жюльєна в селі спалахнуло повстання. Повстанці спалили до 10 будинків поміщика.
Передові люди Ліщинівки Панас та Антін Горбатюки, Феоктист Коренюк та інші, в той час розповсюджували заборонену літературу, пропагували дореволюційні ідеї.
В ті далекі дореволюційні часи жителі села Ліщинівка, а також усієї України були неграмотні. До письменних тоді відносили тільки попа і дяка. Однак, селяни не могли змиритися
Ще в кінці XVI століття уціліле від нападів татар населення стало селитись серед Ліщинового гаю-чагарника по Уманському тракту, – яким до цього проходили орди кримських татар, турецьких яничарів та польської шляхти. Це були жителі майбутнього села Ліщинівка і здебільшого нереєстрові козаки. Вони ходили на Січ, брали участь у сміливих походах на Крим і Туреччину.
Протягом століть українські землі перебували під тяжким гнітом Литовських феодалів, польської шляхти і турецько-татарських загарбників. Приваблював їх багатий наш край на родючі землі, на повноводні ріки і на безцінні скарби надр. А тому доводилося щоразу волелюбному українському народу захищатися від гнобителів, вести з ними рішучу боротьбу. Безкінечні набіги перетворили Уманщину в кінці ХV століття в пустелю. Але наш український народ ніколи не корився владі гнобителів. Щоразу вів з ними рішучу боротьбу. Неодноразово на Україні спалахували селянсько-козацькі повстання.
Після Люблінської унії 1569 року та повстання Наливайка в 1594 році, учасниками якого були й жителі села Ліщинівки, польські магнати звернули свою увагу і на землі Уманської «пустелі». В 1609 році село Ліщинівка, як і вся Уманщина, потрапило в руки польського магната, брацлавського старости Каліновського.
Жителі села Ліщинівки брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. під проводом Богдана Хмельницького.
По його рішенню в 1654 р. в м. Переяслав Переяславською радою було схвалено об'єднання українського і російського братерських народів. Але вороги українського народу стали ще лютішими. Так склалося, що правобережні і західноукраїнські землі ще довгий час залишалися під владою Польщі.
В 1657 р. «пустелю» Умань захопив польський магнат Станіслав Потоцький, який нічим не відрізнявся від Калиновського. Панський нагай – символ влади – гуляв на спинах кріпаків. Відірвані від своїх братів українців, трудящі Правобережної України в XVI - XVII століттях героїчно боролися за своє визволення, за возз’єднання з Лівобережною Україною в складі Російської держави. Найбільшим народним повстанням була знаменита Коліївщина 1768 року. На чолі повстання стали хоробрі керівники – Максим Залізняк та Іван Гонта. В їх загони вливалися і жителі нашого селянсько-козацького села Ліщинівки. Але народно-визвольне антифеодальне повстання 1768 року – Коліївщина була жорстоко придушена польською шляхтою. Повстанці гордо з піднятою головою йшли на жорстокі тортури і страту. Вони знали, що народ на їхньому боці, що на боротьбу піднімуться нові і нові покоління.
В 1831 році після позбавлення графа Потоцького царським урядом права на володіння Уманщиною селом Ліщинівкою заволодів поміщик Лозінський, який на кістках кріпаків побудував у нашому селі панський будинок – нинішня школа. Після смерті Лозінського, керівництво Ліщинівським володінням очолили його сини. Але працювати їм довго не довелося. Вони програли синам Пеніжківського поміщика Русецького 400 га земельних угідь, збанкрутіли, і в 1904 році село Ліщинівка зі своїми землями потрапила в руки французького капіталіста-землевласника Жюльєна, який жорстоко експлуатував ліщинівських селян. Французький землевласник керував до 1917 року.
Відгуки першої російської революції 1905 року донеслися і до Ліщинівки. В 1909 році проти землевласника Жюльєна в селі спалахнуло повстання. Повстанці спалили до 10 будинків поміщика.
Передові люди Ліщинівки Панас та Антін Горбатюки, Феоктист Коренюк та інші, в той час розповсюджували заборонену літературу, пропагували дореволюційні ідеї.
В ті далекі дореволюційні часи жителі села Ліщинівка, а також усієї України були неграмотні. До письменних тоді відносили тільки попа і дяка. Однак, селяни не могли змиритися
