Слушаю все, что нравится: от ретро до рока

Соседка, Новичок, Сладкий ноябрь, Мистер и миссис Смит, Жестокие игры, Золотой лед, Евротур, Между небом и землей, Бар "Дикий койот", Авансцена

Для меня предел только небо.

...Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись...

...Друзья… Такие разные, но такие похожие; такие далекие, но такие близкие. Две девушки, два молодых человека. Четыре сердца, четыре разные жизни, но две странные судьбы и всего лишь одна душа на всех. И как после всего этого жить?..

...Вечер – это время, когда зажигаются огни звезд. Вечер – это время, когда тени скрывают истину. Вечер – это время, исполнения самых сокровенных желаний человека. Вечер – это время, когда сны становятся явью, а реальность приобретает волшебные черты. Вечер – это время сказки...

В нашем мире много психов,
Каждый пятый в мире псих,
Говори со мною тихо -
Может я один из них!!!)))

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Когда настанут холода
И белая дорога ляжет,
Все промолчат, никто не скажет,
Что с холодами не в ладах.
Да дело даже не в годах,
Не в деньгах, не в музейной пыли.
Не насовсем, а навсегда,
Недолго только жили-были.
Жили-были...

Дозиметром не виміряєш дози тотального спустошення душі.

У мені живе любов до свободи, в мені тверда постанова не дати себе поневолити, ким би це не було; ніколи не хилити своєї голови, де цього не може моя душа; жити своїм життям так, як я сам це розумію, іти шляхом, що я сам намітив, куди б він не вів, і не дати звести себе з цього шляху нікому ні підлещуванням, ні погрозами.

В делах людей бывает миг прилива;
Он мчит их к счастью, если не упущен,
А иначе все плаванье, их жизни
Проходит среди мелей и невзгод.