Живу так як хочу. Звітувати не перед ким не збираюся. За собою слідкуйте, я сама як-небудь зі своїм життям впораюся!
Колись ти згадаєш мою посмішку і мої очі які блищали коли бачили тебе. Ти згадаєш наші поцілунки під дощем. Ти згадаєш як вперше признався що кохаєш, а я відповіла взаємністю. Ти згадаєш те як я себе подитячому поводила.Ти згадаєш зорі які освітлювали тобі дорогу коли ти йшов від мене з думкою " Боженько як я тебе кохаю". Ти згадаєш свої обіцянки, які так і не виконав. Ти згадаєш мене таку смішну і не серйозну і наївну. Ти згадаєш, що саме ця несерйозність і ця наївність тобі в мені подобалась. Ти згадаєш усе. Ти згадаєш мене. Ти згадає, що саме я була для тебе всі.Ти згадаєш наш перший недвалий поцілунок, якого тобі зарас нехватає. Ти згадаєш нашу першу зустріч, але вона була не перша ми уже зустручілись поглядами. Ти згадаєш як кохав мене. А тоді коли ти це все згадаєш умене буде уже кохана людина, діти . А в тебе не буде жінка яку ти не кохаєш. Яку ти ніколи неназвеш коханою, адже як можна назвати ще когось та як мене. Ти скажеш усім що давно уже мене непам'ятаєш, хоч в цей час памятатимеш мій номер як і 30 років тому, який я так і не поміняла. Ти подзвониш, але я невпізнаю твого голосу ти скажеш, що не туда попав. А я впізнаю твій голос твій номер, який ти так і не змінив. Ти згадаєш і в тебе зупиниться серце, зупиниться пульс. І останє що ти промовиш це буде " Я не кохав тебе, тому, що я тебе кохаю"..
Есть люди, которые меня ненавидят… пусть ненавидят. Есть люди, которые меня любят…пусть любят. А есть люди, которые меня ненавидят, а делают вид что любят… Вот таких я ненавижу.