Мріяти...самотньо блукати безлюдними вуличками, наспівувати пісеньки і думати про те, що мені потрібно для щастя....прогулюватись осіннім парком...милуватись природою...лежати на підлозі і пити каву...читати цікаві книжки...дивитись старі фото...малювати відкритки з ведмедиками кольоровими олівцями для коханих людей...писати вірші...готувати страви за власними рецептами...робити щось приємне близьким...дарувати подарунки...сидіти біля вогню...слухати гітару...говорити по-душам...ділитися щастям

Встречайте Джо Блек, Шик, Небесный суд, Голодні ігри, Зелена миля, Щоденник баскетболіста, В доме.

Унесенные ветром- Маргарет Миттчел, Философские расказы - Вольтер, 11 минут, Вероника решает умереть - Пауло Коельо, Чайка Джонатан Ливингстон, Иллюзии-Ричард Бах

Уходя - уходи.


Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.

* * *

Пишіть листи і надсилайте вчасно,
Коли їх ждуть далекі адресати,
Коли є час, коли немає часу,
І коли навіть ні про що писати.
Пишіть про те, що ви живі-здорові,
Не говоріть, чого ви так мовчали.
Не треба слів, навіщо бандеролі?
Ау! — і все, крізь роки і печалі.

Ліна Костенко

* * *

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.