Ти приходиш до мене щоночі
В ту хвилинку, як міцно я сплю.
Зазираєш в заплакані очі
І шепочеш: не плач... я люблю?..

Я слова твої чую душою
І крізь сон усміхаюсь тобі.
Твої очі горять надо мною
В невимовній, глибокій журбі.

Ти жагуче мене обнімаєш,
В тих обіймах я млію вві сні,
Поцілунками душу виймаєш,
Вириваєш ти серце мені.

Відкриваю заплакані очі...
Навкруги — порожнеча німа.
В тишині таємничої ночі
Мого щастя нема як нема...

А хочешь...я Тебе открою Тайну...
Один такой малюсенький секрет...
Знай...люди не встречаются случайно....
Случайностей, поверь мне в жизни нет...
Не веришь?...Ну тогда послушай...
Не бойся:я Тебя не обману...
Представь Себе, что существуют души...
Настроенные на одну струну...
Как звезды в бесконечности Вселенной...
Они блуждают сотнями дорог...
Чтоб встретиться когда-то непременно...
Но лишь тогда, когда захочет Бог...
Для них нет норм в привычном пониманьи...
Они свободны как паренье птиц...
Для них не существует расстояний...
Условностей... запретов и границ..

Кохання — це коли, незважаючи на відстань, ти довіряєш коханій людині!