Всі бачать нас такими, якими ми здаємося, і лише окремі люди можуть розгледіти, якими ми є насправді...

Коли ми щасливі, ми завжди добрі, але коли ми добрі, ми не завжди щасливі

Чесність і вірність-це дорогий подарунок, якого від дешевих людей не варто очікувати.

Коли плачуть очі, бачать всі, Коли плаче душа, це таємниця ....

По життю йдуть разом ті люди, чиїм тарганам по дорозі...

Любіть тих, хто малює на вашому обличчі усмішку...

Ми справжні тільки з тими, кому довіряємо.

Те, що було, було не жартома,
Мене ламало так не випадково.
Прости мені не обережне слово,
Спини мене : я не спинюсь сама !
Гашу шалену ніжність, та дарма :
Шматує груди золота зірниця…
То не засну, то безнадійно сниться
Таке жадане те, чого нема !

Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі...

Для тебе досі дні мої відкриті –
Яка різниця, хто кому напише ?
Не знаю, як тобі, мені світліше,
Бо ти живеш, бо ти живеш на світі !

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

І все на світі треба пережити.
І кожен фініш - це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.

Простіть того, хто Вас кохає,
В чиїм житті Ви – над усе,
Чия душа цей хрест несе,
А ніжність виходу шукає.
Простіть того, хто Вас кохає,
А Вам не сміє нести квітів,
Даруйте літу, що не знає,
Весни, як Ви, в усьому світі !

Той хто хоче шукає можливості, хто не хоче шукає причину ...

Погляд може сказати більше, ніж слова.

Люди, будьте взаємно красивими!

Гарно виглядає той ,хто вдягнений у щастя!

Тільки той, хто тебе любить, може відчути 3 речі: бìль за твоєю посмішкою, любов за твоєю злістю, суть за твоїм мовчанням...

Живу з постійним відчуттям вини,
Та не тієї, що справля темниця.
Вона вночі мої терзає сни,
А вдень совою у душі гніздиться.
Вона страшніша тим, що потайна,
І тим, що безсловесна, що незрима,
І тим, що із сумлінням неділима,
Ще тим, що без вини вона – вина.

Осінній день обвітрився і змовк, Його вже кличуть неповторні далі. А жовтень губить золото думок, Торкаючись забутої печалі…

Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я скажу : не кожна, ой, не кожна!
Чужа душа - то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна.

Настане час - і піде все в архів.
Уламки долі винесе на сушу.
Життя - спокута не своїх гріхів.
Життя - це оббирання з реп'яхів,
що пазурами уп'ялися в душу.