Студентка

англ.мова, фотографія, хлопці, музика, поцілунок, друзі, Лондон і т.д

Сусідка, Майстер та Маргарита

Ромео та Джульєта, Майстер та Маргарита(Булгакова), та ще декілька зарубіжних класичних книг

телешов вже давно не дивилась

все колись в житті буває в перше

Бог дал брюнеткам красоту, дьявол - ум. Не любить брюнеток - преступление, любить - наказание. Брюнеток нужно носить на руках –
на шею они сядут сами. Никогда не говори брюнетке, что не достоин её любви - она сама это знает!

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись - значить, не жити, абути мертвим...:).

І все на світі треба пережити,і кожен фініш-то по-суті старт.І на пусте-не треба ворожити,і за минулим плакати не варто...

" Кто хочет – ищет способ, кто не хочет – ищет причину" Сократ

Мне нравятся парни, которые не боятся своих чувств и не стесняются смотреть в глаза, хватают за талию, обнимают и делают комплименты. Которым не нужно намекать на «проводи» и «поцелуй». Они знают, чего хотят и добиваются этого.

Когда я была маленькой, услышала фразу " с чистого листа "... Мне стало интересно. Я спросила у мамы, как это понять? Она взяла чистые листы бумаги, краски и кисть.. и говорит:
- "Смотри.. на твоем примере расскажу. Девушка - это чистый лист. Парень - художник. Но и художники разные бывают.Любитель возьмет лист, начнет наносить один цвет, не промоет кисть, возьмет другой. Краски сольются, все будет серым, некрасивым.Он сомнет лист и выбросит, потом возьмет другой. И так несколько раз.
А есть художники настоящие. Они неторопливо будут брать один цвет, и наносить его на лист. Дадут просохнуть. Нанесут другой. Радуга получится яркая, сочная. Она ему нравится. Он сохранит такой рисунок. Но опять же. Один художник купит дешевый альбом в ближайшем магазине. Другой будет искать холст качественный, может неделю ждать, месяц, может на другой край за ним поехать. Не торопись быть листом, будь дорогим холстом, не позволяй комкать себя, заливать серой краской, будь радугой - дождись художника..."

Ви бачите, я навіть не червонію, лице моє біле, як і у вас, бо жах висмоктав з мене всю кров. Я не маю вже краплі гарячої крові й для тих живих мертвяків, серед яких ви йдете, як кривава мара. Проходьте! Я утомився.
А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні - і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!
...Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези. Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін - ку-ку! ку-ку! - і сіє тишу по травах. Уявляється раптом зелений двір - він вже поглинув мою кімнату, - я зскакую з ліжка і гукаю в вікно до зозулі: "Ку-ку... ку-ку... Добридень!.."