Якщо вже перетендуєш на звання сильної - будь нею. Так я думаю. Не піддаватись слабкостям. Не дозволити обставинам, погоді, людям (а особливо собі) заламувати руки. В мене є все для того, аби бути щасливою То чому б мені такою не бути?! Хто/що стоїть на заваді?! Я полюбила це місто - в ньому я знайшла шматочки себе. Шматочки, яких не вистачало в моєму пазлі. Цікавий період у житті - осінь. Восени дорослішаєш... якось помітно особисто для себе. Стаєш сильнішою... і слабкою водночас. Це якось так ... добре. Мені, принаймні, так добре. Я тепер багато посміхаюсь. Я тепер не підпускаю хижих думок. Всередині я залишаю місце для джазу та емоційної гармонії

Я українка і пишаюсь цим.Люблю, підтримую єдину державну українську мову і буду захищати її, особливо тепер, коли, без сумніву, почнуться нові гоніння та традиційні утиски саме української мов.Не визнаю ніяких суржиків, більш того, вважаю, що цим ганебним явищем ніхто досі не займається заради того, щоб підтримувати міф про те, що українська мова це, начебто, мова селюків та невдах, які не пробились в свій час до керівних посад.Суржик від елементарного неуцтва перейшов в розряд політ-технології, що наче бур"ян, знищує ніжні паростки прекрасного живого українського, та вже й російського слова.Досить мовчати та нарікати на те, що мовляв:"Що ж поробиш?"Думаю, що настав час вести достойний опір нав"язуванню своїх порядків, своєї мови та культури від північного сусіда.Та не старими методами протестів та дискусій яка мова "правильна", а яка ні.Це нас тільки роз"єднує, і в цьому наша слабкість.Як вчив Кобзар?"Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь".Отож, почнімо кожен з себе, озброївшись російсько-українськими словниками, викарбовувати, викристалізовувати рідну мову, відтісняючи на задній план всі недосконалі діалектичні звороти, як синоніми, а може навіть, як рудименти.Хай буде все, що має право на життя, хай буде різнобарв"я мов та діалектів, але повинна ж існувати хоч якась еволюція, а не деградація українського слова, бо вже дійшло до крайнощів, коли модні письменники та поети починають доводити нам, що в українській літературі має право на життя нецензурне сороміцьке лайливе слово.Для маргіналів може й так.Але я впевнена в тім, що літературна мова, як перлина, має відшліфовуватись із самих найкращих взірців української літератури, як це на протязі віків роблять наші сусіди росіяни, а тому хочу запровадити в своїх блогах популяризацію кращих зразків українського слова.

Я готова тонути в цих звуках довіку. Закохана в музику. Закохана у відчуття, що можу переживати, прослуховуючи її. Що ще дозволяє настільки гостро відчувати себе живою?! Природа та музика. А поєднання їх забирає мене. Відносить. Вперше за багато-багато років мені не хочеться, щоб приходила осінь. Не хочеться втрачати тоненької ниточки ілюзорної свободи. Втрачати можливості спакувати речі до наплічника і податись кудись подалі з міста. Приємно лоскоче думка про гру на гітарі, олійні фарби і все те, що хочеться намалювати. ...про басейн і відсутність алкоголю. ...про те, що я знаю для чого мені це літо ескапізму. ... Я безкінечно наразі хочу конкретно-ніжного погляду-дотику-слова

психологічні Триллери

Я заховаю душу маскою, Щоб не здійняти полум`я. Життя здається казкою, Коли немає сорому. Я намалюю маску фарбою, Щоб не змивати напису. Життя саме під маскою, А смерть підвладна пафосу. Я дам собі нове ім`я, Щоб не лишитись безіменною. Запаливши полум`я, Кохавшись із молитвою. І лишаюсь я під маскою, Кольору безтінного. Та зіллюся з массою, Віддавшись їй…підвладній пафосу

відсутні

Шукай різницю між реальністю і власним сприйняттям. Завше... бо корисно.
Доспілкувалась до того, що не до кінця розумію для чого воно - оте спілування. Чи для кого...
Безкінечне перетирання тих же до біса заїзджених тем, думок, слів...
Правда, з різними людьми по-різному, та все ж...
Своєрідний вияв егоїзму - бажання почути підтвердження-відображення своїх думок та позицій.
Звідти можна і про "споріденні душі" почати, але не хочеться...
Та і спілкування по суті своїй... не більше, аніж задоволення потреб в новій інформації, інформаційне насичення...
А чому би і ні? Навіть усвідомлюючи це, все ж цікаво продовжувати спілкування з людьми.
З різними... Для висновків.
А висновків щось дуже багато останнім часом. Шкода, що не надто приємних. Але то все повчально.
Так і має бути...
Дратує інше... бажання людей створювати навколо своєї персони ажіотаж.
Нікому то не треба.Просто показуха - то тільки гра, а всі слова у ній легко відгадуються. Ось так.