Нехай нема куди піти, я й не тікаю.
Нема розлуки, самоти, лиш чашка чаю.
Розбиті мрії, бите скло, розбиті долі.
Тобі пробачено давно за сльози в морі.

Летять думки і сніг паде на наші душі.
Мене нема тепер ніде, я і не мушу...
Колись просила і благала про ніжний погляд.
Тепер снігами замело - ти тільки спогад.

Розбилась чашка, розлилась рікою горя.
Не треба слів, не треба сліз, - було доволі.
Я не шукаю співчуття, а розуміння...
Та зустрічаю у очах твоїх тремтіння.

Гаразд, забудь і не згадай про мене.
Не треба чорних кольорів, люби зелений.
Не треба більше чорних фраз, ні недовіри.
Я ж не упала до образ, як змах сокири...