Моя биография прочитай уважно от Ексклюзивне інтерв’ю з керівником гурту «Лісапєтний батальйон», який цього року переміг на шоу «Україна має талант» Жінка-­вогонь, жінка-­енерджайзер… Її можна назвати як завгодно, але це справді унікальна кобіта, яка разом зі своїми «секс-­бомбами» змінила уявлення про українське село. Після виступу гурту «Лісапєтний батальйон» на шоу «Україна має талант» сільський клуб асоціюється не з побитими шибками та підлітками напідпитку, а зі справжньою українською творчістю. Славнозвісну пісню про «лісапед» керівник колективу написала ще у 2000 ­му, але на усю країну композиція зазвучала лише цього року. Про життя після проекту, контракт з СТБ та еротичну фотосесію кореспондент «ВЗ» розпитувала лідера гурту «Лісапєтний батальйон» Наталію Фаліон. - Пані Наталю, коли їдете на гастролі, на кого залишаєте свою господарку? — Нема вже господарки! Були кури, вже й ті пропали. Не маю часу за тим дивитися. Є город, але не знаю, чи буде цього року копаний. Чоловік не хоче помагати, каже: “Як мені вже то все надоїло. У людей хазяйки, а я маю артистку” (сміється. ­ “ВЗ”). - Чоловік до сцени ревнує? — Я вас прошу... Він у мене військовий пенсіонер. То особливий вид людей. Йому головне, щоб телевізор був і спортивний канал. Колись сердився, нервувався... Але, знаєте, людина до всього звикає. Якоїсь суботи мене навіть питав: “Чого нікуди не їдеш?”. - В селі, мабуть, всі були в шоку від «секс-­бомб», які повернулися знаменитими з «Україна має талант»… — Та ні, ми вже давним-­давно були «секс-­бомбами» для нашого села. Це для України ми стали відкриттям... Все, що Україна почула на шоу, — не писалося для великої сцени, це було для нашого села, для районної сцени. Так сталося: кудись поїхали, з кимось познайомилися. А щоб нас спеціально хтось продюсував, «пропихав» ­ цього ніколи не було. - Заздрості від односельчан не відчуваєте? — Так щоб в очі хтось щось казав, то нема. Але за спиною можуть і говорити, люди ж різні. Тим більше виступаємо вже не за пиріжки, як то колись було, вже трохи платять... Заздрість людська — несправедлива, бо хто їм не давав вийти на сцену? Для того, щоб бути тим, ким є зараз, я мала відходити вісім років до музичної школи і чотири роки до музичного інституту. Коли діти грали у футбол і бавилися ляльками, я їздила за 4 кілометри тричі на тиждень в музичну школу. У чомусь собі відмовляла в дитинстві, і тепер маю за це винагороду. - Хто придумав назву «Лісапєтний батальйон»? — Це нас так жартома назвав один політичний діяч, коли ми їхали на якийсь з концертів. Каже: «Ви прямо як взвод спеціального призначення, така дисципліна». В мене все дуже чітко, сказано о дев’ятій годині прийти — за десять дев’ята вже всі на місці. Я згадала ці слова і вирішили так назватися перед шоу. Воно навіть гармонує: Фаліон, батальйон, мільйон… (сміється. ­ “ВЗ”). - Після перемоги з’явилося багато прихильників? — Дуже багато! Не була готова до такої шаленої популярності, до тих всіх інтерв’ю, фотосесій, які тривають довше, ніж концерт. Деколи стою і думаю: «Господи, зараз ноги повідвалюються». Але усе мужньо витримуємо. Якщо вже в той потяг потрапив, на ходу з нього вистрибувати не варто. Коли дуже втомлююся ­ хочеться то все матом послати і втекти. Але потім втома проходить, починаю сумувати за сценою і розумію, що без неї не зможу. Єдине, що вже роки не ті. Бо мені вже не тридцять, розквіт сил минув, але тримаюся… - Як інші учасники шоу «Україна має талант» до вас ставилися? Панталони не крали, коралі не рвали? — Ні, всі були дуже дружні. Я до них ставилася як до дітей... Може, це виглядало трохи зверхньо, бо я ж роки на сцені провела, маю досвід. Деколи під час проекту мучило відчуття провини: може, я зайняла чиєсь місце на шоу, може, воно комусь з молодих вкрай потрібне. - Хто придумував вам костюми? — Та це я ще колись давним-­давно для нашого ансамблю придумала. Обов’язково має бути вишита сорочка і широка спідниця, щоб можна було покрутитися, ногу задерти. Має бути “станік”, він прикриває наші складки і все те, що не дуже приємно бачити на собі. А ще ­ хустинка, вив’язана з таким шармом. - З таким почуттям гумору вам би пасувало тамадою на весіллі бути… — Так я тамадую вже багато років! І не тільки в нашому районі, а по всій Україні: у Львові, в Києві… Але зараз вже не беру замовлень, хіба що від дуже важливої для мене людини. «Лісапєтний батальйон» тепер пов’язаний з СТБ, а весілля планують рік наперед. Я людям пообіцяю, а раптом який проект від каналу. Не люблю нікого підводити. - І скільки коштує таке задоволення? — 1000 доларів. - Маєте два колективи ­ «Забава» і «Бабине літо», учасників дуже багато, як їх відбираєте на концерт? — Ви знаєте, то дуже складно, щоб ніхто не образився. Доводиться постійно їх міняти. Я тепер стала таким дипломатом. І державу десь треба обійти, і СТБ, і щоб з моїх ніхто не ображався! - То вам доводилося порушувати контракт з СТБ? — Та порушувала, я ж не з тундри приїхала. Знайома з багатьма поважними людьми