Рі та Ри пісні про маленьких собак, які вбили маленьких котів, футбол, комікси, кулінарія, тупорила поезія
Останні танки в Парижі, Цивільна оборона, Янка, Oxxxymiron та всякі другі
Арізонська мрія, Теркель і Халепа, Мій сусід Тоторо, Віднесені привидами, Ходячий замок і всі інші фільми Міядзакі, ЗАЛІЗОБЕТОН!!!!!, Фантом Бугіпоп, Ельфійська пісня, ДЕЗ НОТ та деякі інші
Клоков, Мосякін, Польова геоботаніка, Флора УРСР (особливо 3 том), ДЖЕРАЛЬД Даррел, ПАЧОСЬКИЙ, Польова геоботаніка. Скай-фаї та фентезі. Лем, Шеклі, Азімов, Желязний, Перумов, Толкієн, Сапковський, Новак і яісь інші. Кінг!!! Метро 2033. Глуховський. Брати Стругацькі, Лейнстер М., Мартін Д
Їмо вдома, Олівер-найкращий кухар світу і звісно ж
Стіни тиснуть цвяхами у скроні,
рвуться крізь вени паростки світла,
весна як сука тупа й фригідна,
темною кров’ю рве шкіру долоні,
розрізавши щоки, щоб цілуватися в гланди,
на зламаних крилах суїцидального квітня,
лизати вологі теплі атланти
і бути завжди неповнолітнім.
Удари вітру в незашиті повіки,
авітаміноз, депресняк, залежність від кави,
найбільш синє небо здихає в канаві,
сховавши обличчя в третій вічності крику.
Розмазане небо на склі у розводах
тече у припадках з підвіконника далі,
невиліковна весна – венерична хвороба
входить у руку губами ржавої сталі.
Немите волосся провінційного міста
зачісує вітер синіх вітрин,
приреченим в’язнем сідати у крісло,
мечем вирізати крила із спин.
Промені б’ються об ржаві люки,
На гранях вікна кривава різня.
Любиш. Не любиш. Викидні звуків.
Вірші про кохання завжди херня.
Шрами різаних вен лежать трохи вище,
Рвучи переходом безплідну дорогу,
Руки збивать об каштанове листя –
Ненадіслані sms-ки богу.
***
Залишивши сліди на повіках,
Ми зривали судини з тіла.
Схід сонця. Полиця. Ліки.
Збрий мої нові крила.
Сни заповзають в небо,
Діряві хмари кидають тінь.
Чужі ранком вилазять з тебе,
Б’ючи у сонце німих сплетінь.
Наливаючи чашку кави,
Змочивши у ній волосся,
Мобільний засила сигнали
Стрибати в розбиті кроси.
Тебе поцілує місто,
Весна проламає губи,
І вас на асфальті 300,
Бітум усіх забуде.
Остання маленька втіха
Лягти на трамвайні рельси,
Нижче зап’ясть проріхи –
Витік нової дельти.