Вчуся в школі

Люблю ходити в клуб, займатися спортом, знайомитися з цікавими людьми

Під настрій

Ужастіки

Романси, детективи...

Їх багато

Я віршиків можу багато писати,
Не думай що хочу тебе домахати.
Ти мене попросив, щоб я вже відстала,
А я як на зло знов вірш написала.

Уже й не кохаю, але ще пишу,
Я знаю спитаєш: "І нашо? чому?"
Тепер це вже хоббі, лиш просто розваги,
Та ти і на них не звертай вже уваги.

Сприймай їх просто, як витвір поета,
Якому всерівно з ким ти і де ти.
А хочеш сприймай це як вдячність тобі,
За те, що відкрив цю здатність в мені.

Якщо не подобається те що пишу,
Мені ти скажи - я все то зітру.
Не хочу нікому нічим заважати,
От хочу лиш віршики і далі складати.

Ось знову вечір, темнота і знову клята самота
Чому на світі так буває?
Комусь хтось серце розбиває...
Воно так плаче і болить!
В твої руці рука тремтить...
І ти мені ту правду кажеш,
Хоча ти сам її не знаєш
І ти колись страждати будеш,
Як я тебе, когось полюбиш
Ну а вона промовить:" Ні"
Як ти колись сказав мені.
І ти тоді також пізнаєш,
Як боляче , коли страждаєш.
Тоді ти крикнеш так, як я:
" Любов моя, любов моя!
Любов - це жах, любов - це страх,
Нестерпний біль і сльози на очах!!!"