- Не сумуй, - сказала Алісa. - Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця і вишикується в єдину красиву схему, як мереживо. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно.

© Льюіс Керол "Аліса в країні чудес"

...Але я спостерігаю за ними вже двадцять років і бачу зміни. Тут люди завжди квапляться, і раніше мені приємно було спостерігати цю метушню; це був поспіх людей, які знали, куди їдуть, і хотіли якнайшвидше тудиShow more дістатися. Тепер вони поспішають, бо їм страшно. Зараз вони керовані не метою, а страхом. Вони нікуди не їдуть – вони тікають. І я не певен, чи самі знають, від чого. Вони не дивляться один на одного. Вони судомно здригаються від чужого дотику. Вони багато всміхаються, але це огидні посмішки, в них немає радості, – саме благання. Не знаю, куди котиться цей світ…
Айн Ренд «Атлант розправив плечі»