"Небо сьогодні – не небо, а порваний водяний матрац. Я йду у метро із лікарні повільно, як плита тектонічна. Цей біль мені не заборонить проїхати тисячі трас, у яких, як в молитві нічній, і досягається проща, яку нам нашіптує дехто вічний, і розумієш, що всі станції – це Контрактова площа. Бо подорожі обтікають мене, ніби камінь в потоці, а сам я завжди залишаюся в одній точці"
(c) Павло Коробчук