О себе:«КОЛОБОК»
Якось бабі дід сказав:
“Я голодний, як удав.
Хочу їсти, хочу пити.
Щось бадяж, бо буду
бити.” Баба зразу ж очконулась.
Підірвалась, уїбнулась.
Через час несе дідулі
Хавчик прямо у каструлі.
Облизався дідуган.
Лисий, чахлий уїбан. Відкриває казанок –
В казанкові колобок.
“Що це, бабо за хуйня?
Я не поняв ні хрена –
Кругле, з носом із вухами.
З рилом, ротом і баньками.
Баба каже: “Це, дідок.
Дуже вкусний колобок.
Хавай, падло, не пизди.
Та скоріше спать іди.
Тільки дід хотів вкусить. Чує, матом хтось пиздить:
“Хулі ти розкрив їбало.
Чмо поморщене,
хуйло?!!”
Дід усрався з переляку.
Вмить закрив свою ротяку.
Колобок бігом стрибнув.
І в ліси десь пиздонув.
Котить лісом круглий
хєр.
Тут виходить дикий звєрь.
Ой, пробачте, я збрехав –
Зайчик – йобарь
прискакав.
Каже: “Ти, падлюка, чмо.
Кругле печене дєрьмо. Я тебе щас затопчу.
Потім сяду подрочу.”
Колобок немов здурів.
Каже: “Що ти, охуїв?
Косоокий уїбан.
Тупорилий, блядь, баран!”
Заєць зразу замовчав.
Яйця в жменю та й
помчав.
Покотився в будяки.
Погубивши кізяки. І попиздив наш кругляк.
В центер лісу, на п’ятак.
Де тусуються тварини.
І нема ніде людини.
Котить, чує, щось рипить.
Лізе, кашляє, пердить, Глянув – бешений
вовчара.
Шкірить зуби – от сучара.
Каже: “Йобаний ти в рот.
Хлібобулочний урод.
Щас захаваю тебе. Й мене мало це їбе”
Колобочок не злякався.
Улибнувся, облизався.
І почав грузить вовчару.
Тупорилу бля сучару.
Каже: “Я тебе зарию. В гроб положу і закрию.
Поняв сіра ти собака?
Геть бо виїбу у сраку!”
Вовк облізлая собака.
Затулив руками сраку.
І поплентав десь у ліс. Сіре падло, дикий біс.
Далі валить колобок.
За ліском уже гайок.
У гаю пташки співають.
І дерева обсирають.
Чує колоб незабаром. Потягнуло перегаром.
Це здоровий ведмедяра.
Нализався, як сучара.
Каже: “Йди, шарко, сюди.
Бо получиш ти пизди.
Хватить круглий тормозить.
Мені треба закусить”
“Не пішов би ти у сраку.
Косолапий дибіляка! –
Отвічає Колобок –
Отїбись тупий мішок. В мене настрою немає.
І тебе грузить ламає.
Я вже вовка загрузив.
Хоч тебе щоб попустив”
Міша каже: “я поняв”
І пішов, і уїбав. “Дуже добре, йди,
мишко.
Бо напхну кілків в очко”
Далі котиться як м’яч
Із муки солодкий квач.
Бачить, чухає лиса. На лобкові волоса.
Колобок розкрив їбало.
Щоб було, то щось би
встало.
Він і справді здивувався.
І в мурашник уїбався. А лисиця на весь ліс.
Гола бацає стриптиз.
Возбуждає весь цей ліс.
Псів, котів, тхорів і кіз.
І повівся колобок …
Очі вивалив, втикнув. І до рижої катнув.
А вона його дибіла.
Ухопила й замочила.
Обїбала цю хлібину.
Рижа, хитра, блядь
скотина. The end
# # # # # #
Дуже сумно, я не спорю.
Тяжко бути бокопорим.
Смисл казочки такий.
Чи старий, чи молодий. Чи у силі ти мужчина.
Все одно, люба дівчина.
Може башню задурить.
Обібрать і зачмирить