Чомусь, як тільки сходять зорі,
як тільки вечір вже на дворі,
я знову бачу твої очі,
і так кожнісінької ночі.

Можливо це моє прокляття,
кохання вічного закляття,
що ти наклала тої ночі,
коли зустрілись наші очі.

Можливо ще колись зустріну,
таку як ти, просту дівчину,
можливо знову покохаю,
таку я мрію тепер маю.

Але, як тільки сходять зорі,
як тільки вечір вже на дворі,
я знову бачу твої очі,
і так кожнісінької ночі...

***************************

Минута с минутой, плывут в никуда,
Ключик забытый, съедают года.
Слова улетают в далёкую тень,
вот так и проходит обычный мой день.

Улыбка с улыбкой, пахнут враньем,
зачем улыбаться, когда мы вдвоём?
ты знаешь секреты, я знаю ответ,
ну вот доигрались, уже утро - рассвет.

Сказка за сказкой, которыми жили,
друг другом когда-то и мы дорожили.
Напомни мне строчку, она в голове...
Спасибо, родная, ты всегда "на волне".

Строчка за строчкой, подсказки даешь,
хоть далеко, а всё так же поешь,
каждое слово я жадно ловлю,
всё потому что всё так же ....