„Америка—країна імігрантів” — це вираз не лише дуже актуальний, а й являє собою один з основних постулатів державної системи США. Ось уже більше трьох сотень років могутність і процвітання Сполучених Штатів створюється тими, хто по тій чи іншій причині не зміг жити на своїй батьківщині і відправився за океан у пошуках кращої долі. Ще й досі іммігранти першого покоління складають значну частину населення США, а щорічний приток іммігрантів більший, ніж в будь-яку іншу країну світу. Тим, хто планує переїхати до США і залишитись там на законних підставах необхідно отримати імміграційну візу. Щороку може видаватися близько 675, 000 імміграційну з для „постійних резидентів”. Ще близько 100, 000 — 150, 000 людей потрапляють до США за статусом біженця чи рятуючись від переслідувань. І лише 1% населення США становлять нелегальні іммігранти, які перейшли кордон з Канадою чи Мексикою або приїхали по неімміграційних візах (гостьових, ділових) і залишились там після того, як закінчився строк дії візи. Отримати статус постійного резидента непросто. Для цього є декілька шляхів: потрібно бути близьким родичем громадянина США (чоловіком, дружиною або одним з батьків), або біженцем, який залишив свою країну через політичні або релігійні уподобання (в такому разі політичний притулок можна прости в аеропорту). Також імміграційну візу можуть отримати кваліфікаційні чи не кваліфікаційні робітники (близько 140, 000 віз), а саме: Люди, які володіють винятковими здібностями в області науки, мистецтва, бізнесу чи спорту (28, 6%) Спеціалісти з вищими вченими ступенями, ті, які володіють винятковими здібностями в області науки, мистецтва і бізнесу (28, 6%) Спеціалісти з вищою освітою і кваліфіковані робітники, стаж роботи яких не менше двох років, або інші робітники, попит на роботу яких не є задоволений повною мірою населенням США (28, 6%) Релігійні діячі, співробітники певних міжнародних організацій і люди, які працювали на уряд США (7, 1%) Інвестори, які вкладають від 500, 000 до 1 млн. Доларів в економіку США і при цьому створюються не менше десяти робочих місць (7, 1%) Хоча можна просто виграти в лотерею етнічного різнобарв’я “Грін—карт”. Америка пишається тим, що стає батьківщиною для людей різних культур і національностей. Щоб це і в подальшому не змінювалось, з 1990 року уряд США ввів програму Diversity-Visa (DV- лотерея), яка дає людям різних націй отримати Зелену Карту. Суть DV- лотереї зберегти велике різноманіття націй і встановити рівновагу по відношенню до країн з традиційно високим рівнем імміграції до США. До-речі кількість переможців в Україні є традиційно високою. Так минулого року в лотереї DV-2006 перемогло 5269 українців, що вивело Україну на перше місце в Європі і шосте місце у світі по кількості переможців. Green Card (Грін-Карта) отримала свою назву завдяки кольору — зеленому, і хоча на сьогодні колір змінили на рожевий, назва залишилася. Офіційно її називають „карточка людини, яка постійно проживає у США”, або, в минулому „карточка реєстрації іноземців”. Вона дає право постійно проживати на території Сполучених Штатів, право на освіту та працю. Власник Грін-Карти може жити в цьому статусі як-завгодно довго і користатися усіма правами американського громадянина окрім права голосу на виборах. Також діють деякі обмеження щодо перебування за межами США. Володіння Зеленою Картою пов’язано з певними обмеженнями і обов’язками: Хоча Ви можете запрошувати до себе родичів, Ви не можете залишати територію країни більше ніж на рік. Це може призвести до втрати статусу постійного резидента, на основі того, що Ви обманули уряд США заявляючи, що маєте намір постійно перебувати на території країни. Поїздки менші за тривалістю ніяких проблем не викликають. Крім того, постійні жителі США (резиденти) зобов’язані сплачувати податки з того часу, як отримали Зелену Карту. Ухилення від цього також може поставити під загрозу статус постійного мешканця. І врешті-решт, потрібно бути обережним з законом. Постійні мешканці Сполучених Штатів Америки, засуджені за порушення закону, можуть бути депортовані з країни без права повернення назад. З